Сторінка завідувача

   Чи потрібно дітям дотримуватися режиму дня?

 

Чимало батьків нехтують режимом дня своєї дитини.

У них завжди напоготові стандартна відповідь:

«Так режим є в дитячому садку, а вдома він навіщо?»

Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви.

Батьків такі обставини дратують, хоча їх можна було уникнути.

Яку ж роль у розвитку дитини відіграє режим дня та чи справді так важливо його дотримуватися?

Для дітей раннього та дошкільного віку режим — основа виховання. У перші три роки життя працездатність нервової системи часто змінюється, а тому діти перебувають у постійному фізіологіч­ному стресі. Сюди слід додати ще й ріст скелету, розвиток внутрішніх органів і головного мозку, насичене бурхливе емоційне життя й вікові кризи. Можна лише дивуватися, як дітям вдається з усім цим впоратися. Саме правильний режим і запобігає перевтомі, зміцнює здоров’я, допомагає витримати колосальні навантаження.

Що таке правильний режим дня?

Правильний режим дня — це раціональне чергування різних ви­дів діяльності й відпочинку.

Ще сто років тому педагоги й педіатри дійшли висновку, що дотримуючись режиму дня, можна виховати здорову дитину, а її розвиток спрямувати в правильному напрямі.

Утім, мало хто з сучасних батьків може похизуватися дотриман­ням правильного режиму дня дитини.

«Яка різниця, коли вона лягає спати?»,

«Він тата до ночі з роботи чекає»,

«У мене немає часу з нею марудитися!»- такі фрази часто лунають з вуст дорослих.

Якщо дитина недосипає, мало гуляє на свіжому повітрі, її працездатність знижується, вона швидко втомлюється, скаржиться на головний біль.

І,як наслідок, в дитини розвивається психосоматика. Батьки починають водити її до лікарень, лікарі лікувати незрозуміло від чого. Хоча насправді проблема криється в порушенні режиму дня. А це, в поєднанні з неправильними умовами виховання, несприятливим психологічним кліматом у родині, часто призводить до виникнення в дитини невротичних процесів, тобто відхилень в її душевному здоров’ї.

До симптомів дитячого неврозу належать:

–               тривожність;

–               поганий сон; відставання у фізичному розвитку; дратівливість;

–               неадекватні реакції;

–               нервові тики;

–               кишкові кольки.

За   недотримання   послідовності й часу проведення режимних моментів у дитини можуть виникнути також складнощі з формуванням культурно-гігієнічних навичок і навичок охайності.

 

Часто батьки, які витратили чимало коштів на лікування дитини, не можуть повірити в те, що достатньо відновити режим дня й симптоми незрозумілої хвороби зникнуть. Вони відмовляються брати на себе батьківську відповідальність і продовжують «заліковувати» дитину, хоча насправді лише погіршують її стан. Як свідчить досвід, таких батьків більшість. Через це дитина стає заручником психоемоційної незрілості дорослих, їхнього низького духовно-культурного й інтелектуального рівнів.

Хтось прагне стати ідеальними батьками, хтось приводить у цей світ дітей для галочки, а хтось повірив у найстрашнішу дурість, що лише материнство робить жінку жінкою. За таких обставин дитина із цінності перетворюється на прикру заваду.

Усі батьки роблять свій вибір  розвиватися й пізна­вати нові форми сприймання життя разом з дитиною або насолоджуватися владою та глузуванням із беззахисної маленької людини

Режим дня — не найскладніше, чого можна навчити дитину. Для цього потрібна лише любов батьків і їхнє усвідомлення своєї відповідальності. Дотримання батьками режиму дня привчає дитину до організованості, полегшує життя як їй самій, так і батькам. Надалі такій дитині значно легше адаптуватися до умов дитячого садка, школи. Правильний режим-це ще й профілактика багатьох захворювань, зокрема й невротичних.

 

10 причин не давати телефон в руки дітям

В еру комп’ютерних технологій проблема залежності дітей від гаджетів стає як ніколи гострою. Багато хто, напевно, не раз спостерігав картину, коли батьки пхають дитині смартфон, щоб вона від них «відчепилася». «Ось тобі, розумнику, мультики, і відчепися від батьків!» – це так знайомо, чи не так?

Діти швидко звикають. Поки гаджет в руках, не видають ні звуку, але варто його в них забрати – відразу в крик. А потім батьки дивуються, чому з дітьми неможливо знайти спільну мову і чому у них не складаються стосунки в реальному житті.

Навички спілкування закладаються в нас з самого дитинства. На думку педіатрів, вік від 0 до 3 років дуже важливий для розвитку зору, формування мовного апарату і збагачення словникового запасу дітей. Дітям до 3 років особливо важливо якомога більше розмовляти з батьками і однолітками, а не з маминим смартфоном.

Американська академія педіатрії заявляє, що діти у віці 0-2 років взагалі не повинні піддаватися впливу електронних пристроїв. А у віці від 3 до 5 років повинні користуватися гаджетами не більше одної, з 6 до 18 років – двох годин в день.

У той же час статистика стверджує, що сучасні діти проводять перед екраном в середньому в кілька разів більше часу, 6-7 (!) Годин в день. Більшість американських дітей щодня користуються мобільними пристроями з двох років, а з 7-8 років вже мають постійний доступ до інтернету.

Мобільні пристрої значно збільшили доступність сучасних технологій для маленьких дітей. Тому педіатр Кріс Роуен наполягає на тому, щоб заборонити використання мобільних електронних пристроїв дітьми у віці до 12 років. Ось 10 головних причин для такого рішення.

Залежність від гаджетів

Чим більше батьки перевіряють пошту, прокручують стрічку новин, стріляють в монстрів і дивляться серіали, тим більше вони віддаляються від своїх дітей. Брак уваги дорослих часто компенсується все тими ж гаджетами і цифровими технологіями.

В окремих випадках малюк сам стає залежним від портативних пристроїв, інтернету і телебачення. Уже зараз залежність дітей від гаджетів набула рис епiдемiї. Кожен одинадцятий дитина у віці 8-18 років – «цифровий нaркомaн».

Шкідливе випромінювання

У 2011 році Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародне агентство з вивчення рaку класифікували радіовипромінювання стільникових телефонів і інших бездротових пристроїв як потенційний канцероген, визначивши в групу 2B ( «можливо, канцерогенних для людини» факторів).

Однак слід враховувати, що діти більш чутливі до різних негативних впливів, оскільки їх мозок і імунна система все ще розвиваються.

Вплив на розвиток мозку

Мозок дитини втричі збільшується в розмірах від народження до двох років і продовжує зростати аж до 21 року. Розвиток мозку в ранньому віці визначається подразниками навколишнього середовища або їх відсутністю.

Стимулювання мозку надлишковим впливом гаджетів, як показують дослідження, загрожує когнітивними затримками, підвищеною імпульсивністю, зниженням здатності до саморегуляції і самодисципліни.

Відставання в розвитку

Сидіння за планшетом або телефоном, а значить, недолік руху може призвести до затримки фізичного і розумового розвитку. Ця проблема стала очевидна в США, де кожна третя дитина вступає до школи, маючи відставання в розвитку, що яскраво відбивається на її успішності.

Фізична активність, в свою чергу, покращує увагу і здатність до пізнання і засвоєння нового. Вчені стверджують, що застосування електронної техніки шкодить розвитку дітей і негативно впливає на їх здатність до навчання.

Ожиріння

Захоплення переглядом телевізора і комп’ютерні ігри – приклади нехарчових звичок, які безпосередньо пов’язані з eпідeмією зайвої ваги. Серед дітей, які неконтрольовано і постійно користуються портативними електронними пристроями, ожиріння зустрічається на 30% частіше.

Кожен четвертий молодий канадець і кожен третій американський підліток стрaждaють від зайвої ваги, причому серед них в 30% випадків буде діагностований діaбет.

Додатково до цього підлітки, які стрaждaють ожирінням, піддаються більш високому ризику раннього інcульту і cерцевого нaпaду, що серйозно скорочує тривалість їх життя. Учені б’ють на сполох, закликаючи всіх батьків стежити за вагою дітей, адже перше покоління XXI століття має великі шанси пoмeрти раніше за своїх батьків.

Проблеми зі сном

Статистика по США говорить про те, що 60% батьків взагалі не контролюють, як тісно їх чада дружать зі всілякими гаджетами, а в трьох з чотирьох родин дітям дозволяють брати електронні пристрої навіть з собою в ліжко.

Синє світіння екранів телефонів, планшетів і ноутбуків перешкоджає нормальному засипанню, що призводить до скорочення часу відпочинку і недосипу. Вчені по шкідливості для організму порівнюють недолік сну з недоїданням: і те, і інше виснажує організм, а відповідно, негативно позначається на успіхах в школі.

Психічні розлади

Інтернет-зависання часто призводить до замкнутості і розвитку фобій. Цей список можна сміливо доповнити біполярним розладом, психозом, поведінковими відхиленнями, аутизмом і розладом прихильності (тобто порушенням тісного емоційного контакту з батьками).

До відома, один з шести канадських дітей має яке-небудь психічне захвoрювання, що часто лікується лише сильними психoтрoпними препаратами.

Агресивність

Жорcтокіcть на телебаченні і в комп’ютерних іграх знаходить своє відображення в реальному житті. Дитина отримує готову схему поведінки, яку вона може реалізувати в навколишній дійсності.

І безліч дослідників приходять до одного і того ж висновку: наcильcтво з екрану має як короткостроковий, так і довгостроковий ефект – агресія може проявитися далеко не відразу.

Цифрова деменція

Наукові спостереження доводять, що вплив гаджетів на дітей у віці 1-3 років призводить до проблем з концентрацією уваги на сьомий рік життя. Діти, які не можуть зосередитися, просто втрачають можливість що-небудь дізнатися і запам’ятати.

Віддалення від реальності

Надмірне використання дітьми електронних технологій не тільки впливає на їхню психіку і здатність до емпатії, але і робить їх більш уразливими в умовах реального життя, яке вони, за великим рахунком, не знають.

Тобто час, проведений у віртуальному світі, часто не вчить їх нічого корисного, а знання електронних пристроїв не забезпечує успіх в майбутньому, тому що технології постійно вдосконалюються, і встигати за ними буде все складніше.

Порада батькам

Так що ж робити батькам? Може бути, просто забрати у дитини всі гаджети, телевізор і заборонити виходити в інтернет? Так тільки гірше. Дитина буде злитися на батьків, і вони стануть в його очах ворогами.

Гаджети – необхідна частина сучасного життя. Потрібно дозволити дитині вчитися користуватися смартфоном, але не надто рано. Не варто пхати телефон в руки однорічній дитині аби відвернути її увагу. У рік дитині можна показати стільки цікавого в звичному нам навколишньому світі, для цього зовсім не потрібні смартфони.

Забирати смартфон не варто, але обмежити час, який дитина проводить біля екрану, все-таки необхідно. Педіатри радять виробити чіткі правила користування гаджетами для всієї родини.

Наприклад, визначити місця, вільні від гаджетів, – кухню, вітальню або машину. Бажано домовитися, що за обіднім столом телефонам не місце.

Добре б наполягти на тому, що годину перед сном діти нічого не дивляться. Щоб домогтися більшого ефекту, можна проявити солідарність і ввести обмеження і для себе (може бути, це буде корисно і батькам?).

Нинішній час технологій і Інтернету відбирає у дитини дуже багато часу на речі, які його зовсім не розвивають: соціальні мережі, нескінченні мультики та ігри.

Найкраще, що можуть зробити батьки для своїх дітей – це і для себе ввести «час без гаджетів», відкласти в сторону телефони та планшети, і просто спілкуватися, грати, жартувати і бути по-справжньому близькими!

Правило «перших трьох хвилин», яке потрібно вивчити всім батькам!!!

Виявляється, є таке важливе правило – правило «перших трьох хвилин». Коли батьки в сім’ї починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює у відносинах на краще.

Правило «перших трьох хвилин» полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, як ніби зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років. І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, прийшли додому з роботи чи повернулися з відрядження.

Як правило, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона «видає» в перші хвилини зустрічі, саме в цьому і полягає важливість не втратити цей час.

Ви відразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило «перших трьох хвилин». Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обіймають при зустрічі і кажуть, як сильно за ними скучили. У той час як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть «пішли», розмовляючи при цьому по телефону.

Приходячи з роботи, відразу звертайте всю увагу на дитину. Роззувайтеся і біжіть до дитини. У вас є кілька хвилин для того, щоб сісти поруч з нею, розпитати про її день і уважно вислухати все, чим вона хоче поділитися. Потім вже підете займатися побутовими справами і дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами весь вечір, вимагаючи спілкування, уваги, любові.

Важлива не кількість часу, а емоційна близькість

Іноді кілька хвилин душевної бесіди означають для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений разом з вами, якщо думками в цей час ви були в іншому місці. Те, що ми весь час поспішаємо і стурбовані, точно не зробить наших дітей щасливими, навіть якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Для батьків і дітей вислів «час разом» має різне значення

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч з ними, коли вони роблять щось вдома або йдуть в магазин. А ось для дітей поняття «час разом» – це дивитися у очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент спілкування є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти вільного часу. Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини і дочки подорослішають, тому не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило «трьох хвилин» вам в цьому стане в нагоді.

Чому дітей необхідно вкладати спати до 21:00? Цe мають знати уcі батьки!

Все своє дитинство ми чули від батьків та рідних фразу: «Дев’ята година. Дітям пора спати!»

Поступово звички змінюються, причому не тільки у дорослих, але і у дітей. Якщо раніше о 9 вечора ми вже лежали в ліжку, то сучасну дитину в цей час важко вмовити навіть одягти піжаму.

Дитина повинна лягати спати рано. І не треба ніяких виправдань! Це необхідно тому, що гормон росту починає вироблятися в четвертій стадії сну, тобто приблизно в 00:30 годин, якщо лягти рівно о 21:00. Якщо дитина лягає спати дуже пізно, у неї залишається менше часу на вироблення цього гормону, що серйозно впливає на її ріст.

До того ж, згідно з результатами експериментів в цій області, діти з правильним режимом сну більш сконцентровані на уроках і краще запам’ятовують матеріал. Ще один значний плюс у тому, що діти з режимом мають менший ризик розвитку хвoроби Aльцгeймера в дорослому стані, оскільки, за словами лікарів, є тільки дві речі, які уповільнюють цю хвoробу: сон і фізичні вправи.

Стежити за звичками свого чада – завдання батьків. Ясна річ, що ви працюєте весь день і єдиний час, коли можна відпочити, припадає на вечір. Але не варто забувати, що діти переймають всі звички дорослих, тому в ваших інтересах простежити за режимом дитини. Адже це неодмінно позначиться на її майбутньому, як фізичному, так і психічному.

Як же перебудувати звички і навчити дитину лягати спати раніше?

Ситуацію потрібно змінювати докорінно, тобто не тільки переучувати дитину лягати раніше, а всім членам сім’ї слідувати цьому режиму. Адже якщо дитина чує голоси після відбою, бачить світло з-під щілинки дверей, то вона автоматично робить висновок, що ще неостаточний час відходу до сну.

Інше рішення – завести традицію читати дитині перед сном. Так вона буде розуміти: якщо мама або тато читають їй книжку, значить, скоро пора лягати спати.

Важливим фактором, який готує до сну, є тепле нічне освітлення в квартирі. На думку психологів, теплий жовтий колір розслабляє і допомагає приготуватися до переходу в світ снів.

Ще одна порада – відключати і прибирати всі свої гаджети на ніч.

Постійно включаючи і перевіряючи свої пристрої посеред ночі, ви показуєте поганий приклад дітям, які можуть повторювати ваші шкідливі звички.

Не варто забувати також про спорт. Діти, які тренуються по вечорах, засинають набагато швидше.

Не нехтуйте цими правилами. Звичка рано лягати в дитинстві дасть добрі плоди в майбутньому: з таких дітей сформуються впевнені, фізично і емоційно здорові дорослі люди.

А якщо раптом ваша дитина запитає, чому це так рано лягати спати, ви маєте круту відповідь – бо не виростеш!

Булінг …. і Закон..!

Слово «булінг» донедавна було незнайомим для нас. Хоча як явище він існував завжди — цькування, жорстока, принизлива поведінка. Нині булінг — популярна тема. Вона набула ще більшого розголосу через те, що Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 № 2657-VIII. Він уніс до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) та Закону України «Про освіту» зміни. Які саме?

  1. Розтлумачено поняття «булінг»

Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що:

«Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

  1. Визначено обов’язки та права учасників освітнього процесу

До учасників освітнього процесу закладу дошкільної освіти належать (ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту»):

  • діти дошкільного віку, вихованці;
  • педагогічні працівники;
  • помічники вихователів та няні;
  • медичні працівники;
  • батьки або особи, які їх замінюють;
  • батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
  • асистенти дітей з особливими освітніми потребами;
  • фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Внесено доповнення достатей Закону України «Про освіту», які визначають права та обов’язки учасників освітнього процесу щодо протидії булінгу узакладі освіти.

Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

На керівника закладу освітиж покладається обов’язок забезпечувати створення узакладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства табулінгу (цькування).

Учасники освітнього процесу зобов’язані повідомляти керівництву закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно інших малолітніх осіб, педпрацівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

 

Натомість для батьків дітей це лише право. А їх обов’язок— сприяти керівництву закладу впроведенні розслідування щодо випадків булінгу; виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

  1. Запроваджено штрафи

За булінг ввели штраф від 50 до100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин.

Якщо булінг вчинила група осіб або його скоєно повторно протягом року після накладення штрафу, розмір стягнення становитиме 100-200 неоподатковуваних мінімумів (1700-3400 грн) або громадські роботи 40-60 годин.

Якщо булінг вчинила малолітня (до 14 років) або неповнолітня (від 14 до 16 років) особа, то за неї платитимуть штраф і виконуватимуть громадські роботи батьки, або особи, які їх замінюють.

Якщо керівник закладу освіти неповідомить уповноважені підрозділи органів нацполіції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу, він отримає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи настрок до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

 

  1. Притягнення довідповідальності

Малолітніх осіб неможна притягнути до адмінвідповідальності забулінг. Тому саме батьки дітей або їхзаконні представники нестимуть відповідальність забулінг, вчинений нащадками, якособи, які відповідальні перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Особи (законні представники), яким стало відомо про булінг, або які постраждали від нього, можуть звертатись як до керівника закладу освіти, який повинен скликати спецкомісію для розслідування випадку та повідомити органи нацполіції, так і безпосередньо до органів нацполіції.

«Наплечі» уповноважених представників органів нацполіції покладений обов’язок зібрати докази булінгу, який передує розгляду справи судом.

Доказамиможуть бути:

  • пояснення порушників, свідків, потерпілих;
  • фото-, кінозйомка, відеозапис тощо.

Сам протокол також виконуватиме роль доказу під час прийняття рішення про притягнення/непритягнення до адмінвідповідальності за булінг.

При накладенні стягнення суд враховуватиме характер булінгу, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, щопом’якшують і обтяжують відповідальність.

Так, наприклад, щире каяття, вчинення порушення вагітною читопід впливом тяжких сімейних обставин може призвести до легшого покарання. А булінг устані сп’яніння, продовження булінгу, незважаючи навимогу правоохоронця припинити порушення, може мати наслідком застосування штрафу або громадських/виправних робіт в найбільших розмірах і тривалості.